Трішки з історії започаткування свята…
Ідею акції «Всесвітній день вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.
Ідеєю свята є збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення загалом. Свято не передбачає обов'язкових заходів, окрім одягання вишиванки. Хоча протягом усієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку — одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.
Вишиванка - це не просто одяг, а[/url] частина душі. Історія національного вбрання українців сягає глибокої давнини. Наші працьовиті пращури завжди вміли створити справжню красу з полотна і ниток, і ніхто достеменно не знає, коли ж вишиванка почала розвиватись як галузь мистецтва, збагачуючись новими орнаментами та техніками.
В давнину вірили, що вишиванка оберігає людину, дарує їй добру долю та здоров'я. Матері вишивали своїм дітям одяг з особливою теплотою та любов'ю. Існують свідчення, що у деяких регіонах країни процес вишивання мав вигляд особливої церемонії. Жінки в процесі молились і вірили, що ці молитви зроблять вишиванку сильнішою та зарядженою тільки позитивними емоціями.
Крізь віки мандрували традиції вишивання. Їх продовжували, розширювали та шанували. Вишиванка змогла осучаснитись і залишитись такою, як тисяча років тому водночас. Саме з нею уособлюють найкращі емоції та думки, адже вона увібрала в себе віковічну історію.
Наші предки вірили, що кожен елемент на вишиванці має конкретне значення. Згодом зникла традиція вибирати вишиванку, зважаючи на її символізм. Люди перестали задумуватись про те, що поєднання певних візерунків може принести в їхню долю лихо, або ж навпаки – щастя і вдачу.
У зв'язку з небувалим розквітом українського національного вбрання, українці стали звертати неабияку увагу на те, що зображено на їхніх вишиванках, які кольори поєднані та що вони символізують. Знання символіки, кольористики та техніки вишиванок передавалися в родині наступним поколінням, утворюючи особливі ознаки вишивки, характерні для даного роду, села, місцевості. Тому в багатьох районах України існують свої відмінні риси вишиванок, що віддзеркалюються у візерунках, колірних поєднаннях і техніках вишивки.
Український народ, який має такий прекрасний самобутній одяг, заснований на стародавній культурі, не забуває в повсякденному житті про свої традиції. Зараз став дуже популярним одяг в українському стилі, він не лише прикрашає і додає оригінальності кожній людині, але і свідчить про повагу до своєї культури, історії та традицій.